У Росії вперше виявлена шабля з середньоазіатської тигельної стали

69

Вчені з Інституту археології РАН, з допомогою нових методів дослідження відновили «родовід» клинка шаблі часів монгольської навали, знайденої на розкопках в Ярославлі сім років тому. Клинок опинився «прибульцем» з Середньої Азії, причому єдиним у своєму роді – досі таких шабель, викованих з унікальною тигельної сталі, археологи на території Стародавньої Русі не знаходили.


Інститут археології РАН

Уламок стали був знайдений у братській могилі. Поховання знаходилося під побудованим до 1000-річчя міста Успенським собором. Тут покояться останки жителів і захисників міста, загиблих при визволенні міста монгольськими військами в 1238 році.

Співробітники Лабораторії природничо-наукових методів ІА РАН у березні цього року завершили дослідження уламка «ярославської шаблі». Вони досліджували структуру металу під мікроскопом (із збільшенням до 490 крат), вивчили його механічні властивості. Була проведена рентгенівська микротомография шаблі і дослідження з допомогою растрового електронного мікроскопа.

Институт археологии РАН
Інститут археології РАН

Археометаллографические методи дозволили встановити, що шабля з Ярославля була откована з литої тигельної сталі. Секрет виробництва такої стали був відкритий в північно-західній Індії в кінці I тисячоліття до н. е. З другої половини I тисячоліття н. е. центри з виробництва такої сталі почали з’являтися в Середній Азії. Зокрема, такий центр у VII–XIII століттях знаходився в місті Ахсикет в Північній Фергані. Але європейським майстрам секрет її виробництва не був відомий.

Институт археологии РАН
Інститут археології РАН

Пізніше секрет виробництва тигельної стали був загублений, і відновити виробництво вдалося європейським металургам тільки в кінці XVIII століття.

В епоху монгольської навали, на початку XIII століття, і в більш пізні епохи, навіть у XIX столітті, тигельна сталь коштувала дуже дорого. Вона (та її різновид – булат), як жоден інший матеріал, відповідала вимогам, пропонованим до клинковому зброї – міцність клинка, здатність леза довго зберігати гостроту. Не дивно, що секрети виробництва такої стали трималися в найсуворішому секреті.

Институт археологии РАН
Інститут археології РАН

Найімовірніше «ярославська шабля» належала дуже заможному воїну, причому монгольському воїну. Хоча східні купці вивозили тигельную сталь в Європу давньоруські майстри навряд чи могли вибити шаблю з привізною сталі.

На думку відомого англійського фахівця з технології виготовлення стародавнього клинкової зброї Алана Вільямса (Alan Williams), середньоазіатська тигельна сталь використовувалася тільки на леза німецьких мечів з клеймом ULFBERHT, що належать до VIII-XI століттях і ніколи – на ковку цельностального клинка.

«Більш ймовірно, що знайдена шабля відбувається з ремісничого центру, де тигельна сталь проводилася, і місцем її виготовлення є один з міст Середньої Азії, підкорених монголами незадовго до 1238 року», – зазначає Зав’ялов.

Цікаві не тільки технологія виробництва шаблі, але і обставини її поховання. Виявлений клинок досить незвичайний: його ширина всього 2,6 см., однак, це бойова зброя чого є наочні свідчення, виявлені археологами. Шабля була зламана, рукоять втрачена, а клинок зігнутий. Аналіз показав, що в металі присутні мікротріщини, які свідчать про перебування предмета у вогні. Швидше за все зброю було піддано ритуальної псування (згинання), для чого клинок довелося нагріти до високої температури.